А наша хустина - жіноча прикраса.
Із роду до роду, не втрачена часом.
Це витвір людини , це символ народу,
І хустка жіноча не вийде із моди.
І магію вічності хустка тримає,
І, як оберіг, від біди захищає.




























Ходить осінь по стежках,
По доріжках і лугах.
Прикрасила всі дерева
І в садку, і в парках,скверах.






